top of page

 Хібукі-терапія проєкт турботи для українських дітей

 

В Україні Благодійний проект «Хібукі-терапія» було створено в перші дні війни ізраїльським психологом Дафною Шарон-Максимов

  • Хібуки в перекладі з івриту означає «обійми», ця іграшка вміє обіймати. Вона є терапевтичною методикою роботи з дитячою травмою.

  • Створив її доктор Шай Хен-Галь у 2006 році під час другої ліванської війни в Ізраїлі. З того часу Хібукі допомагала дітям Ізраїлю, Японії, Америки, переживати травму, впоратися з болем, втратою та руйнуваннями, а зараз терапевтична іграшка Хібукі допомагає дітям України.

  • Завдяки Дафні Шарон-Максимов – психотерапевта, міжнародного експерта по роботі з кризами і травмою, навчального тренера з «Хібукі-терапії» для українських психологів, проєкт вже працює у всіх областях України . Кожного дня все більше українських дітей можуть отримати заспокійливі обійми Хібукі, який залишається з дитиною назавжди, тому що під час терапії дитині передаємо іграшку-помічника – БЕЗКОШТОВНО!.

Терапевтична іграшка Хібукі – справжня знахідка для дітей України.

  • Сьогодні мільйони маленьких українців проживають травму війни. Але обійми лагідного песика Хібукі допомагають дитині впоратися зі своїм болем, створюють безпечний простір для радості і мрій.

У чому секрет терапевтичної іграшки Хібукі та самої методики?

  • Хібукі-терапія – це процес, у якому психолог за допомогою спеціально розробленої методики поступово й дбайливо входить разом із дитиною у терапію, допомагаючи їй упоратися із травмою війни.

  • Хібукі – це не просто песик із сумними очима. Це іграшка-модель деталі якої ретельно продумані й виважені. Розмір Хібукі має ідеальний: він як новонароджене немовля, І це не випадково… Бо так дитині легко обіймати й почуватися захищеною.

  • На дотик Хібукі м’якенький. Торкаючись до іграшки, дитина відчуває тепло і затишок, а, отже, безпеку. Окрім того, на думку мам, діти яких отримали таку іграшку, тканина з якої зроблено Хібукі якісна й надійна. Одна з мам навіть описала цілу історію безпечного, в психологічному плані, прання іграшки.

  • Інший секрет Хібукі – сумні очі. І це також не випадково. На думку автора методики доктора Шай Хен Галя та керівника й автора ідеї адаптації проєкту Дафни Шарон-Максімової, дитина, вдивляючись в очі Хібукі, переносить на нього свої страхи й переживання, навчається розуміти себе, піклуватись про себе та інших, бути чутливим. Таке перенесення травмівного досвіду з дитини на іграшку допомагає їй упоратися із психотравмою й не застрягнути в ній.

 

Кожна дитина, говорячи про Хібукі, розповідає свою історію і в цьому полягає найбільший секрет терапії. Важливо, донести це до батьків, які вже вдома зможуть краще зрозуміти й допомагати своїй дитині через взаємодію з іграшкою долати травму війни. історія показує, що дитина говорить не про песика, а про свої відчуття, намагається у такий спосіб розказати про те, що вона відчуває зараз. Ось саме в цей момент батькам так важливо правильно зрозуміти й відреагувати на це. Потрібно проговорити з дитиною про причини такого стану, вислухати її й допомогти впоратися з власною безпорадністю. Так у дитини формується досвід нових ставлень, розуміння своїх станів і потреб, а головне здатності турбуватися про себе.

Наче звичайна м’яка ігр ашка, але, як зазначають самі психологи, що працюють в цьому проекті, собака-обіймака Хібукі «…здатна висушити дитячі сльози, лікує душу та повертає можливість посміхатися й радіти життю».

Одним із важливих завдань проекту стала адаптація методики безпосередньо в реаліях української війни. Українські психологи не могли взяти й просто скопіювати метод ізраїльської іграшки. Важливим стороною впровадження проекту є його адаптація і реалізація з урахуванням ментально-культурних особливостей в Україні. По-перше, це тривалість війни, пролонгованість травми на всіх рівнях «дитина-сім’я». По-друге, травматичний досвід самого психолога-терапевта, який здійснює допомогу. Така адаптація інструменту була зроблена керівником проекту й метод із одноразової інтервенції перетворився на терапію.

 

Важливою складовою й доповненням методу Хібукі-терапії є арт-терапевтичні інструменти, які дозволяють м’яко й поступово працювати з травмою війни інтегруючи всі рівні сприйняття: тілесному, емоційному, а далі вже, за умов стабілізації станів на смисловому. Такий процес стабілізації «тіло-емоції-смисли» є вкрай важливим, щоб уникнути проблем ретравматизації (повторної травми) й додаткових психо-емоційних зсувів.

Проєкт знаходиться в постійному русі та розвиткові. З’являються нові дані. Зараз триває узагальнення отриманих експериментальних результатів дослідження (понад 1500 конкретних випадків).

 

Які категорії дітей можуть стати учасниками проєкту?

  • Діти від 4 до 14 років з ознаками травми: погано спить і засинає, здригається уві сні; з’явилася проблема онурезу; відмовляється залишатися сам/сама; реагує та здригається від гучних звуків; проговорює, що чогось боїться, придумує страхітливі історії, програє травматичний сюжет в іграх; з’явилися емоційні прояви нетипові для дитини; поведінкові та емоційні зміни: дитина була енергійна, жвава, а зараз стала заглиблена, неконтактна або була тиха, спокійна, а стала збудлива, реактивна тощо.

 

Як відбувається передача іграшки?

  • Психолог знайомиться з дитиною (обов’язково в присутності одного з батьків, або особи, яка заміняє батьків). Знайомить дитину з Хібукі (для дитини це іграшка, для дорослих – терапевтичний інструмент). Якщо дитина приймає іграшку, вдається налагодити контакт, то дитина отримує Хібукі БЕЗКОШТОВНО. Дорослі отримують рекомендації щодо взаємодії з дитиною через іграшку. ВАЖЛИВО! Іграшку не можна купити і продавати потім також заборонено!

Не менш важливим завданням проекту є підготовка висококваліфікованих фахівців психологів-терапевтів, які проходять навчання за методом «Хібукі-терапія». Основний формат – це онлайн-курс, де викладають досвідчені психологи, які мають досвід роботи з травмою й психологи, які успішно використовують терапевтичну іграшку Хібукі в своїй практиці. 

Наші кваліфіковані психологи працюють у багатьох містах України та за її межами, де облаштовано центри психотерапевтичної допомоги для людей, які змушені були покинути свою домівку через війну.

bottom of page